Цікаві факти,
які варто знати про українську мову
1. Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
2. За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська – 84% спільної лексики, далі йдуть польська і словацька (70% і 68% відповідно) і лише потім – російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.
3. В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких – кличний.
4. 448 рік. Візантійський історик Пріск Панійський, перебуваючи в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
5. Українську мову в різні історичні періоди називали по‑різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова».
6. В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
8. В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
9. Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
10. Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» – «вороженьки».
За різними даними, українська мова займає з 25 по 32 місце
за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі. Для 36-37,5 мільйонів
осіб українська мова є рідною. Загалом у світі 41-45 мільйонів осіб володіють
українською.
За матеріалами http://oleg-leusenko.livejournal.com/
Мова...
1. У алфавіті присутні два варіанти букви г. Знак, відповідний російській букві Гг, означає «південноруське хе». Знак у вигляді літери Ґґ означає «звичайне російське ге» (зустрічається виключно в запозичених словах).
2. Буква Ґ ґ з’явилася тільки в дев’яності роки.
3. На відміну від російської, в українській мові — сім відмінків. Сьомий, кличний, існує також в граматиках латині, грецької та (опціонально) в санскритській граматиці (як опціональний восьмий відмінок).
4. Назви всіх дитинчат тварин в українському відносяться до середнього роду.
5. Слова шукати і бачити походять до тієї ж індоєвропейської основи, що й англійські слова search і watch.
6. При цьому для слова шукати дієслово доконаного виду є супплеттівним: знайти ..
7. Кобзарі визнавали авторство лише Григорія Сковороди і Тараса Шевченка. Решта усні поетичні тексти цитувалися без вказівки авторства.
8. Всього в українському існує три форми майбутнього часу: проста, складова і складна. Майбутній час першої особи однини недосконалого виду в українському має іншу форму без префікса: знатиму, говоритиму, робитиму і т.д.
9. Інфінітив (форми на зразок «робити», «знати» і так далі) має два види: на -ти і на -ть. Більш поширена є форма на -ти (і вона ж — більш давня порівняно з російською на -ть).
10. У парадигмі дієслівного відмінювання виділяється давноминулий час: знав БУВ, говорив БУВ, робив був. Тобто дієслівних часів в українському — не три, як в російській, а чотири.
11. Для ряду слів характерна перегласовка в основі слова (пор. з умляутом / анляутом в германських мовах) при утворенні відмінкових форм слова в одній і тій же основі в залежності від відкритості / закритості слова: Нiч => ночi, вiз => воза, кiнь => коня, стiл => стола, кiт => кота і т.п. (пор. з «швидкими голосними» в російській мові).
12. На відміну від російської мови, в українській, якщо дієслово-зв’язка вживається, то має однакову форму для всіх форм і чисел (в українському це завжди є; в російській у дієслова-зв’язки «є» різняться форми «є» і «суть «).
13. Твердого знака в алфавіті немає. Є тільки м’який.
14. Частина дієслів в українській мові має синтетичні форми, які розрізняються, для наказового способу першої особи множини, що не збігаються з формами майбутнього часу тієї ж особи і числа (наприклад, у дієслова ïсти = «харчуватися» форми «(по) їмо !» і «ми будемо їсти «різняться).
15. Також, як і твердого знака, в українському алфавіті немає букв ё, ы, э.
16. Починаючи з вісімнадцятого і до дев’ятнадцятого століття в українській мові використовувалося до п’ятдесяти різних систем письма (але не письменностей). Тому за кількістю орфографії (але не письменностей) українська мова перевершує монгольську.
17. Серед інших, в кінці шістнадцятого — початку дев’ятнадцятого століть на Україні використовувалася особлива система письма («козацький скоропис», укр.), де начертання деяких букв відрізнялися від прийнятих у російській мові.
18. Порівняльна ступінь прислівників відрізняється від ступеня прикметників (на відміну від російської мови) і має інший, ніж у російська мова, вид.
19. В українській мові не 27, як у російській, а 23 дієслівні приставки. Значення деяких українських приставок об’єднують в собі значення росіян. Якщо брати за критерій існування різних мов відмінності в семантичних полях, то це — достатній доказ того, що українська мова відрізняється від російської.
20. В українській мові менше слів, що походять з старослов’янської мови.
21. Письмова літературна мова як відмінна від російського сформувалась до кінця шістнадцятого століття.
22. На території, пізніше стала територією української держави, не було переслідувань кнігопечатників (на відміну від території Московського царства, звідки був змушений тікати Іван Федоров).
23. На українській, як рідній мові, говорить близько сорока мільйонів чоловік.
24. Нормотворча (регулюючими) організаціями щодо українського є чотири установи: Національна академія наук України, Інститут української мови, Український інформаційний фонд та Інститут мовознавства імені О.О. Потебні.
25. За межами Європи українська мова має напівофіційний статус в США (округ Кук штату Іллінойс).
26. Виділяють північне, південно-західне і південно-східне наріччя української мови, кожне з яких, у свою чергу, ділиться на безліч діалектів, що утворюють соціально-діалектний континуум.
27. Русинська мова деякий час вважалась діалектом української.
28. Союз котрий і його похідні в українському вживається рідше, ніж російське слово который (з тим самим значенням і функціями).
29. Ненаголошені голосні не редукуються (безударне «о» вимовляється чітко, як о).
30. Існує неслогове у (w).
31. Існує чергування приголосних в іменниках (а не тільки в дієсловах, як в російській) в давальному та місцевому відмінках однини: рука — руцi, нога — на нозi, дорога — на дорозi, муха — на муci, язик — на язицi, плуг — у плузi, кожух — кожуci.
32. Іменники, що позначають тварин та інші одухотворені істоти, можуть вживатися у формі, що збігається або з родовим або з називним відмінками: напувати корiв і напувати корови, годувати свиней і годувати свинi, пасти овец і пасти вiвцi, пасти волiв і пасти воли, поïти коней і поïти конi.
33. В даний час існує два різновиди української мови: це східний суржик і західний. В українській мові й донині збереглися назви місяців з давньослов’янського календаря.
34. Украінска мова входить в список найкрасивіших мов світу. Мова є мелодійною, тому її і визнали другою за мелодійність, після італійської. Сама вживана буква в українській мові — буква «п». І саме на цю букву починаються найбільша кількість слів. А на букву «ф» найменша.
35. Сама древня згадка про українську мову була в 858 році. Після видання «Енеїди» Івана Котляревського, українська мова була прирівняна до літературної мови. Івана Котляревського і по праву вважають основоположником нової української мови.
36. В сучасній українській мові, на відміну від російської, збереглися давньослов’янські назви місяців: сiчень (час вирубки лісу), лютий (люті морози), березень (тут існує кілька тлумачень: починає цвісти береза; брали березовий сік ; палили березу на вугілля), квітень (початок цвітіння берези), травень (зеленіє трава), червень (червоніють вишні), липень (початок цвітіння липи), серпень (від слова «серп» , що вказує на час жнив), вересень (цвітіння вересу), жовтень (жовтіють листя), листопад (опадає листя з дерев), грудень (від слова «груда» — мерзла колія на дорозі).
38. Перший український підручник граматики і словник були опубліковані в двадцятих-сорокових роках 19-го століття.
39. Сучасна українська мова налічує, згідно словником Національної Академії Наук України, близько 256 тисяч слів і включена до списку мов, які успішно розвиваються в даний час.
40.Відповідно «Короткий словник синонімів української мови», у якому розроблено 4279 синонімічних рядів, найбільшу кількість синонімів має слово «бити» — 45.
