11.02.13

Колонізуємо Марс?

ДНК з Червоної планети... або синтетичні бактерії допоможуть  колонізувати Марс.
Червона планета
На конференції журналу Wired з питань охорони здоров'я, один з піонерів розшифровки людського геному, творець першої синтетичної клітки   Крейг Вентер, розповів про плани відправити на Червону планету роботизований апарат секвенування ДНК (він називає його «біологічним телепортом»), який просівав би місцевий грунт у пошуках послідовностей або їх фрагментів, відправляючи результати розшифровки на Землю. На підставі цієї інформації учені синтезували б марсіанські організми для подальших досліджень.

Пан Вентер слів на вітер не кидає. Вже декілька років він і його колеги провадять досліди по виявленню фрагментів ДНК в пробах морської води. І він запевнив присутніх на конференції, що технології, які можуть стати в нагоді на Марсі, починають випробовуватися в каліфорнійській пустелі Мохаве. Він може встигнути до наступного польоту, який НАСА запланувала на 2016 рік (проект InSight).

Учений абсолютно переконаний в тому, що на Марсі є ДНК-життя. І його не можна підняти на сміх. Хоча «Вікінгам» у 1976 році не вдалося знайти доказів хоч би слідів життя, з цим експериментом не все однозначно. До того ж на Землі виявлені такі екстремофіли, які здатні жити глибоко під поверхнею планети, не потребуючи сонячної енергії. Чом би подібним не бути і на Марсі?

Суперечки про те, чи була вода на Червоній планеті, продовжуються, і чаша терезів, здається, почала схилятися у бік тих, хто вірить в марсіанські річки. Недавно їх підтримав і марсохід Curiosity. Але вода, на жаль, висохла мільярди років тому, а біологи тільки що встановили, що ДНК має більш менш стабільний період напіврозпаду, що дозволяє її фрагментам зберігатися всього лише близько півтора мільйонів років.

Механічний дослідник Марсу
Тому є сенс шукати тільки залишки організмів, що жили на Марсі зовсім недавно (з геологічної точки зору). І пан Вентер в цьому не самотній. У Массачусетському технологічному інституті ось вже сім років створюють секвенсор стародавньої ДНК і РНК SETG (Search for Extraterrestrial Genomes). У його основі мікросхема, розроблена компанією Ion Torrent. Вже ведуться польові випробування: учені перевірили прилад на активному вулкані в Аргентині, який схожий своєю хімією на Марс, і планують повернутися туди в січні.

До речі, Мортен Аллентофт з Копенгагенського університету (Данія), що очолював дослідження напіврозпаду ДНК, вважає, що на Марсі все може бути по-іншому — і в хорошому, і в поганому сенсі. З одного боку, випромінювання, що оброблює поверхню Червоної планети, прискорює розпад ДНК. З іншого — в сухому і холодному безкисневому середовищі ДНК може зберігатися довше, ніж на Землі. Але не шукайте її в твердих тканинах — лише всередині окремих кліток або у вигляді фрагментів вільної ДНК. І це головна неприємність, підкреслює пан Аллентофт, адже без захисного середовища, що створюється кістками і зубами, ДНК деградує набагато швидше.

Можливо також, що життя на Марсі існувало або існує в інших формах, і саме пошук ДНК зможе наблизити на до відповідей на численні запитання щодо існування життя на Марсі в минулому, в теперішній час чи в майбутньому.







Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...