 |
| Воробець Б.Д. |
Про Великого Вчителя, науковця, шахіста, львів'янинина...
«Помер Воробець
Богдан Дмитрович, мій викладач математики в Львівському фізико-математичному ліцеї.
Не вмію гарно говорити... Просто він один з найкращих людей, серед тих з ким я
стикався... Кажуть, з понеділка на вівторок, з ручкою в руках. Хороша смерть
напевне, він до самого кінця займався улюбленою роботою...», - написав один з
його учнів.
Він був
талановитим науковцем в ті роки, коли науковцем ставали за покликом серця.
Богдан Дмитрович відкривав очі на науку математику у стінах Львівського
Національного (тоді ще Державного) Університету не лише майбутнім математикам,
але й допитливим фізикам. Багато фізиків та викладачів фізики у 80-90-х роках
могли з гордістю сказати, що мене вчив Воробець Б.Д., або «Я пройшов (здав) математику
у Ворбця»...
Від був
психологом від бога. Його філософські висновки були дуже глибокими, досконалими
та своєчасними. Пригадую його розповідь
про те, як він вирішив підняти свій життєвий авторитет в очах студентів-фізиків.
Одного разу Богдан Дмитрович (до слова не одружений) запросив свою колегу,
доволі вродливу викладачку "на каву". Кав’ярня знаходилася по вулиці
Щербакова. Звичайно студенти йдучи по Драгоманова (дотична вулиця, на якій
розміщено будівлі фізичного факультету) не могли цього не помітити. Звісно, що
студентська «молва» швидко зробила побачене одиницями доступне всім. З того
моменту, за словами Богдана Дмитровича, він суттєво виріс в очах своїх
студентів…
Він був одним з
найсильніших шахістів Львова п’ятдесятих років, неодноразовий чемпіон міста.
Він не раз перемагав навіть Леоніда Штейна – майбутнього гросмейстера, одного з
найсильніших шахістів у світі. Пригадую випадок, розказаний Богданом
Дмитровичем в середині 90-х років. Його запрсили зіграти за команду ветеранів
Львова з любителями шахів з-за океану (напевне з Канади). Залишу спортивну
складову цього турніру, але не забуду
розповідь-враження Воробця Б. Діаспора подарувала йому …гроші (10 долярів, заробітня плата тоді становила порядку 6 доларів).
Купюра була новою. Понюхавши її Богдан Дмитрович відзначив, що вона приємно
пахне, як наші нові гроші - УКРАЇНСЬКІ ГРИВНІ.
Мало хто пригадує
про його останню роботу, найулюбленішу, – викладача математики у Львівському
фізико-математичному ліцеї. Діти – допитливі, і це захоплює. Богдан Дмитрович
розробив свою методику викладання, свою методику рейтингового оцінювання,
створив свою систему індивідуальних домашніх контрольних робіт. Там де був
Богдан Дмитрович – там було багато дітей, які прагнули знань. І це те, чого не
було в студентах…
Воробець народився 11 квітня 1931 року в містечку Мєхові (нині – Малопольське воєводство
Польщі). Його мати померла при пологах, тому сина виховував батько, який був
гімназійним учителем. У роки Другої світової війни батько переїхав до
Тернополя, і малий Богдан ходив до місцевої гімназії, але середню школу
закінчив у місті Городенка на Станіславщині (нині – Івано-Франківська обл.).
Навчатися приїхав до Львова і вступив на нафтовий факультет Львівської
Політехніки (1967 р. на основі факультету було створено Івано-Франківський
інститут нафти й газу), але провчившись два роки, вирішив, що майбутня професія
інженера-геолога його не цікавить, і вступив на фізико-математичний факультет
Львівського університету ім. Івана Франка і став математиком.
Гросмейстер
Адріан Михальчишин, який закінчив той же факультет і розпочинав свою шахову
кар’єру у роки, коли Воробець був одним із найсильніших шахістів у місті,
вважає, що якби пан Богдан віддав себе повністю шаховій грі, був би у Львові ще
один гросмейстер чи міжнародний майстер.
Він був чемпіоном
спортивного товариства «Буревісник» Радянського Союзу, у змаганнях на першість
якого перемагав відомих гросмейстерів Лева Полугаєвського (Москва), Марка Тайманова (Ленінград) та інших відомих львівських та українських майстрів.
Але Б. Воробець,
хоча й дуже любив шахи, та математика для нього стала головною справою життя, а
Львівський Національний університет ім. І. Франка отримав педагога, що залишив
по собі дуже прихильні спогади студентів, яких навчав. Він не був професором чи
доктором наук, але мав свою оригінальну методику викладання математики, яка
давала чудові результати. Кожен університет має своїх легендарних викладачів,
про яких довго пам’ятають випускники, та розповідають наступним поколінням про
них. Належав до тих галицьких інтелігентів, які завжди уважні й
делікатні у розмові, незалежно від віку та статі співрозмовника, від якого
ніколи не почуєш глузливого слова чи бодай скептичного погляду на чиюсь адресу.
Він у таких випадках промовчував і тільки очі видавали, що він не згоден з
чимось.
Працюючи в
Університеті, він не забував приходити на турніри, які проводилися у Львові, ще
брав участь у міських змаганнях, але відносився до шахів як до улюбленої гри,
якою приємно займатися, та можна припинити у будь-який момент, коли є справи
важливіші.
В останні роки,
як зазначалось вище, працював викладачем математики Львівського
фізико-математичного ліцею при альма-матер. Багато його учнів після закінчення
ліцею вибирали своїм фахом математику, поступаючи без проблем, на механіко-математичний
факультет, або на факультет прикладної математики ЛНУ ім. І.Франка. Багато його
учнів перемагали на обласних та Всеукраїнських олімпіадах з математики…
Великий Вчитель,
Велика Людина, Великий інтелектуал…
